ГОЛОВНА БІОГРАФІЯ РЕЦЕНЗІЇ, КРИТИКА КНИГИ ВІД АВТОРІВ

Слово від авторів сайту

Уявіть собі, що українська література не має Івана Багряного, Василя Барки, Євгена Маланюка, Уласа Самчука,  Олександра Олеся, Ігоря Качуровського, Володимира Винниченка, Василя Стуса, Олени Теліги, Олега Ольжича, Валер’яна Підмогильного, Григорія Косинки та ще біля півсотні письмеників, які працювали на Заході. Без цих авторів і їх творів  наша література виглядає дуже бідною. Я і тисячі українців за часів СРСР виростали з почуттям української меншовартості. Ми не могли зрозуміти, чому маючи таких геніальних письменників, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, нам більше нічого читати. Чи вже не народжуються в нас таланти? Чому в росіян є Пастернак, Цвєтаєва, Ахматова і т.п., а ми на уроках української літератури вчимо вірш Тичини: 

Трактор в полі дир-дир-дир, 

Ми за мир, ми за мир. 

    Більшість з нас тоді не знали, що навіть твори дозволених українських письменників піддавались жорстокій цензурі, урізались, а сотні творів українських письменників, якими тепер ми пишаємось, були просто вилучені і заборонені. Ми не знали, що у вільному світі творилася нова українська література, яка мріяла колись потрапити на рідну землю. 
    Я, разом зі своїми друзями, була щаслива, коли на початку дев’яностих, дякуючи діяльності „Товариства української мови ім. Тараса Шевченка”  в Полтаву почали потрапляти твори блискучих українських письменників, виданих в діаспорі. Ми нарешті відчули, що українці повноцінна нація, яка має своїх геніїв і героїв, які мали сміливість і наполегливість творити українську літературу на чужині, мріяти про вільну Україну і  боротися за неї. 
    Коли в 1993 році до моїх рук потрапив роман Олекси Ізарського “Полтава”, я була просто вражена. Це був один з тих письменників,  без яких не може бути повноцінної національної літератури. І до того ж він був наш земляк. Чи не щасливе відкритя? 
    З допомогою Олі Рудакевич (праправнучки Софії Русової, яка зараз мешкає в Філадельфії, США), через Оксану Соловей, я дізналась, що автор живий і мешкає в Кливленді штат Огайо.
Ідея видати роман Полтава, у мене виникла відразу ж, коли я його прочитала. 
Але від мрії до здійснення минуло декілька років. Лише в 1999 році до 80 ліття письменника Полтавська філія Суспільної Служби України видала першу книгу Олекси Ізарського в Україні роман "Полтава".. 
    До цього книжки Олекси Ізарського видавалися лише за кордоном.
    Але він писав для читача в Україні і сподівався, що його книги колись та потраплять на Батьківщину.
   Ось як Олексiй Григорович пояснив у листi до мене свiй псевдонiм: “Ізар тече через Мюнхен, пiд моїм, вiн стоїть на узгiр’ї, прекрасним Боденгавзеном. Це гарна частина мiста. Iзар тече з Альп i впадає в Дунай, а Дунай тече Європою аж до України i Чорного моря. Тому... А в тi часи треба було ховати своє прiзвище заради родичiв з Полтави. Кожен наш автор мав кілька псевдо. Я також. Але найрозповсюдженiший з них — Iзарський”. 
    Ми горді, що з нашою допомогою творчість письменника знаходить своїх читачів в Україні і що ми перші видали останню книгу з «хроніки сімї Лисенків» роман  „Столиця над Ізаром”. 

Я дуже вдячна своїм однодумцям, які високо цінують талант Ізарського і доклали чимало зусиль, щоб його книги були надруковані. Насамперед Петрові Ротачу, Аллі Анненковій, Ганні Антипович, Олександрові Келиму, Олександрові Веретельнику, Костянтинові Тернику. Окрема подяка Лесі Богуславець за матеріальний внесок на друкування книги "Столиця над Ізаром".

Ганна Кіященко, ЧИТАЧ, голова Полтавської філії Суспільної Служби України.

   

   

  Керівник проекту Киященко Ганна Василівна, голова Полтавської філії Суспільної Служби України.

Ел. пошта life2000@pi.net.ua, тел. 380 05322 750-21.

   Дизайн проекту - Нілов Сергій Валерійович.

Ел. пошта hero11@narod.ru або mafia@barhan.poltava.ua, тел. 380 05322 521-097

ГОЛОВНА БІОГРАФІЯ РЕЦЕНЗІЇ, КРИТИКА КНИГИ ВІД АВТОРІВ